Незважаючи на те, що після першого туру виборів пройшло півтора тижні, грузини й досі «нагнітають обстановку» і являють собою «загрозу для демократії» у Донецькому регіоні.
Як заявив учора мер Донецька Олександр Лук’янченко, зараз у шахтарській столиці перебуває від 400 до 500 грузинів. Мер звернувся до грузинського посла з листом, у якому просить «перешкодити знаходженню й приїзду в місто Донецьк у період виборчого процесу» грузинських громадян «для недопущення соціальної напруги серед донеччан і запобігання виникненню різних безладь і конфліктів, зриву повторного голосування на виборах України та інших можливих порушень громадського порядку». Чому керівник міського штабу ПР вирішив, що перебування грузинів у його місті загрожує всіма перерахованими ним неприємностями, Олександр Лук’яченко не пояснив. Але грузинська тема, у тому числі завдяки йому, продовжує залишатися ледве не головною медійною фішкою перед другим туром виборів Президента...Публікація плівок розмов нібито грузинських чиновників, а також українського прем'єра та президента Саакашвілі про участь грузинських спостерігачів у наших виборах, всупереч анонсам деяких регіоналів не стала другим Кучма-гейтом. Суспільство не побачило в даних файлах тих погроз, про які кричать політики. Може, тому й не побачило, що занадто багато кричать…
Плівки Мельниченко викликали свого часу шок тому, що ми вперше почули докази цинізму наших політиків. Плівки Колесниченко викликають скепсис, тому що, по-перше, зараз нас цинізмом уже не здивуєш, а по-друге, - вся подача «грузинської агресії» виглядає, скоріше, як агресія проти грузинів з боку українських політиків. Занадто притягнуті до неоднозначних фактів безапеляційні оцінки, занадто часто в камеру попадали вуха сценаристів…
Важлива деталь - скандал почався з фальстарту. Першим запис розмови Тимошенко та Саакашвілі ще 14 січня опублікував Михайло Бродський. Останнього вважають технічним кандидатом регіоналів, оскільки є чимало прикладів, коли їхні люди ввійшли в комісії як його представники. Однак, тоді суспільний резонанс був мінімальним.
Підсилили його про-регіональні члени ЦВК, голосами яких комісія відмовилася реєструвати громадян Грузії як іноземних спостерігачів, що легально прибули в Україну. Підстави для такої ініціації міжнародного скандалу (а інакше це не назвеш) – неправильно заповнені документи. Погодьтеся, трохи дивно для іноземної групи, що їде в чужу країну для організації провокацій, - не подбати навіть про такі формальності як офіційні документи. Тут виникає думка або про авральний характер грузинської місії, або про навмисну провокацію скандалу ще до стадії голосування, що виглядає скоріше як підстава Тимошенко, ніж допомога їй. Хоча й відкидати просто безладне ставлення штабістів БЮТ до «грузинської операції» теж не можна.
Після демаршу ЦВК, грузини стали чи не основним інформприводом у передвиборній Україні. Причому, це збіглося із самими виборами й удень перед ними – періодом, коли передвиборна агітація в Україні заборонена. Триста грузинів, які, до речі, на минулих парламентських виборах вже приїздили до Донецька, цього разу стали ледве не головною загрозою демократії в Україні. Немов, якби вони спостерігали за виборами в вотчині Януковича, вони могли змінити там результати голосування на користь Тимошенко! Зате головне завдання регіоналів було вирішене - ефект мобілізації виборців і, як наслідок, - підвищення явки. З екранів не сходили депутати-регіонали, які говорили про грузинських «бойовиків» і «бандитів», - донецькі бабусі пішли відбивати атаку кавказців на виборчі дільниці...
Головна «регіональна» версія мети приїзду грузин у Донецьк – організація провокацій і зрив виборів на користь Тимошенко. Але чи була в цьому зацікавлена Тимошенко? Навіщо їй зривати перший тур, знаючи, що вона гарантовано потрапить у другий? Питання риторичне. Та і які провокації могли влаштувати грузинські «бандити» у Донецьку, де все контролюють їхні колеги місцевого розливу? Чи можна серйозно говорити про грузинську загрозу для «донецьких» у Донецьку? - Смішно!
Загалом, диму було набагато більше ніж вогню. Але як майстерно його роздмухували! Створювалося враження, що в ТРК «Україна» у Донецькому аеропорту постійний корпункт. В Україні працювало більше трьох тисяч офіційних іноземних спостерігачів, але жодна їхня делегація в жодному регіоні не викликала такого інтересу й висвітлення в ЗМІ. Тобто, як мінімум інформаційно, більше всіх від «грузинських бандитів» виграв кандидат Янукович. І продовжує вигравати, - грузини стали для агітаторів ПР чимось накшталт ісламістів для американців. Останні вішають на арабів всі нещастя аж до стихійних лих, і регіонали вже звинуватили грузин навіть в вибусі лікарні в Лунганску…
В експертному середовищі також існує думка, що в грузинській місії міг бути зацікавлений Ющенко. Тобто, якби грузини справді приїхали в Україну для зриву виборів шляхом силових провокацій, то це могло бути на руку тільки діючому президентові. Проти цієї версії факт, що в 2007 році ці ж грузини вже спостерігали за виборами в Донецьку й були замічені в консолідованих діях з БЮТ. На користь - факт кумівства Ющенка та Саакашвілі, безглуздий характер дій грузин в Україні, а також можливе джерело витоку інформації - багато хто вважає, що прослуховувати прем'єра могла тільки СБУ, що підкоряється Президентові.
Однак, у цьому випадку саме й виглядає дивним дружня розмова Саакашвілі із заклятим ворогом його українського кума. До того ж, навряд чи українські спецслужби прослуховують грузинського президента.
Цікаві думки викликає й запис розмов Голови парламентського комітету Грузії з оборони й безпеки Гіві Таргамадзе. Не будемо зараз торкатись змісту плівок або аналізувати їхню справжність. Просто задумаємося: нехай СБУ прослуховує Тимошенко й, таким чином, вийшла на її розмову із Саакашвілі, але в іншому, опублікованому у ВР записі, зафіксовано розмову грузинського міністра внутрішеніх справ з грузинським головою парламентського комітету з нацбезпеки.
Виходить, СБУ прослуховує вище керівництво Грузії? Не треба лестити собі. Тоді яка спецслужба має такі можливості й зацікавлена в зливі такої інформації? Американці може й можуть, але явно не зацікавлені. ФСБ Росії?…
Просто зіставимо факти. 17 квітня 2006 року в ефірі російського "Першого каналу" журналіст Михайло Леонт’єв оприлюднив записи телефонних бесід, що нібито відбулися між згадуваним вище Гіві Таргамадзе та невідомими особами. Відповідно до записів, Таргамадзе, зокрема, обіцяв убити одного з лідерів білоруської опозиції Олександра Мілінкевича...
Звідки такі записи могли бути в Леонтьева? - Питання риторичне. Напевно, звідтіля ж, звідки вони в регіоналів...
Ще більше розуміння, кому насправді вигідний грузинський скандал в Україні, приходить, коли аналізуєш розвиток подій після нього в самій Грузії. У Тбілісі ця тема стала навіть більш гарячою, ніж у Києві. Опозиція зажадала не просто розгляду, а й відставки президента Саакашвілі…Хто зацікавлений у цьому більш, ніж Кремль?
Не випадковим в цій низці виглядає й факт озвучуванння скандальних плівок у Верховній Раді саме Вадимом Колесниченко. Він, як відомо, є одним із найзатятіших про-російських політиків в українському парламенті…
Тепер подивимося на самі плівки. Головне, на що роблять акцент регіонали, це те, що людина з голосом, схожим на голос Саакашвілі, обіцяє надіслати в Україну "найбільш боєздатних людей". Слово «боєздатних» дало можливість говорити про «грузинських бойовиків».
Вадим Колесниченко дав ще більш різку оцінку: "Це розмова, що називається зрадництвом національних інтересів і дії спрямовані на зміну державної влади". Депутат зажадав від СБУ "... розглянути питання про державну зраду, про шпигунство на користь іноземної держави, про дії Тимошенко, які спрямовані на дестабілізацію ситуації в країні"...
Тепер задамо в пошуці на сайті Партії регіонів слово «боєздатність». Відкривається інтерв’ю на той момент члена Політради Партії регіонів, народного депутата України, голови громадської організації «Всеукраїнський союз «Берегиня України», луганчанки Людмили Кириченко. Їй ставлять запитання: «Напевно, хвиля люстрацій і переслідувань за політичними мотивами торкнулася й очолюваного Вами Всеукраїнського Союзу «Берегиня України». Скажіть, як регіональні організації переживають цей «темний час» і як дії влади, що спрямовані на нейтралізацію своїх політичних опонентів напередодні парламентських виборів вплинули на, скажемо так, боєздатність «Берегині»?». Пані депутата зовсім не обурило, що, за нинішньої логіки однопартійців, її жіночу організацію назвали формуванням бойовиків…
В свою чергу перший заступник Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Володимир Сівкович, за повідомленням його прес-служби, указав «на документальні підтвердження приїзду в Україну як спостерігачів за виборами біля двох тисяч громадян Грузії, серед яких - декілька сотень бійців МВС Грузії, спортсменів-борців і представників кримінальних структур. Ці особи, за інформацією депутата, не мають ніякого відношення до спостереження за ходом виборчого процесу й приїхали в Україну лише для дестабілізації ситуації, суспільних безладь, аж до збройного конфлікту в період першого й другого туру голосування». Як доказ таких намірів грузинських спостерігачів, Володимир Сівкович приклав до депутатського запиту, направленому до СБУ, Генпрокуратури та Прикордонної служби, ті самі «плівки Колесниченко». Де в них говориться про «збройний конфлікт у період першого й другого туру голосування»? – Депутат читає між рядків. Та й знову ж, маючи таку мету, грузинам було зручніше просто тихо приїхати в країну (у нас поки візового режиму із Грузією немає), а не привертати до себе увагу, подаючи заявку на реєстрацію найчисленнішої місії спостерігачів. Такі речі як безладдя, робляться, начебто, без попередніх анонсів.
Ну а тепер - самі плівки. ПриОбертає на себе увагу фрагмент із бесіди грузинського парламентарія Гіві Таргамадзе с невідомим Константином.
«Таргамадзе: Я не переживаю. Просто він мені повинен відправити повідомлення, що це щось технічне. Скажи Лаше, що Мишаня сказав, що вони стануть для нас ворогами.
Костянтин: Я взагалі не маю уявлення, про кого говорить Лаша.
Таргамадзе: Ти йому подзвони й просто скажи, що ми просто так не підемо. Ми скажемо заздалегідь, що прийде 8 тисяч чоловік. І сказати таке – це не проблема. Якщо виникне проблема, якщо вони нам вороги, то тоді й ми вороги. Тоді я буду «сукіним сином», але я приїду й ….... («зґвалтує неприродним способом» - формулювання із прес-релізу В. Сівковича. – авт.) це місто. Я відповідаю за свої слова. У будь-яке місце. Якщо ми приїдемо, то він сильно захворіє. Якщо вони цього хочуть, то питань немає. Але, щоправда, їм треба запропонувати домовитися по-доброму. Тому я й говорю це тобі».
Залишимо на совісті ЦВК той факт, що, незважаючи на конкретну погрозу дончанам, вона таки створила для жителів міста небезпеку сексуальної агресії. Звернемо увагу на те, як і з ким, грузинське керівництво вирішує питання в Донецьку. Хто такий Лаша? Може це грузинський псевдонім Рината Ахметова або Анатолія Близнюка? Ну, а хто ще може вирішувати питання, що стосуються Донбасу, на такому високому рівні як керівництво ПР (з яким, як пізніше заявляв Саакашвілі був погоджений приїзд спостерігачів) і Центральна виборча комісія?
Втім, навряд чи. Швидше за все, це якийсь злодій у законі, що курирує грузинський кримінал в Україні й контактує з місцевим криміналом, що займається політикою…
Підведемо підсумки. В наявності три спецоперації, як мінімум дві з яких, зрежесовані, зважаючи на все, не в Києві.
Одна, напевно, готувалася штабом БЮТ і грузинською владою з метою, швидше за все, дійсно запобігання фальсифікацій на Донбасі. Досягти цього, вочевидь, передбачалося психологічним тиском на членів комісій шляхом присутності на ділянках міцних хлопців із грузинської місії спостерігачів. Повірити, що грузини могли дійсно готовити провокації в Донецьку, де на кожного грузинського «бандита» найдеться по десять вітчизняних – складно. Та й не було в цьому сенсу на першому турі. Принаймні, для Тимошенко.
Інша - інформаційно-дискредитаційна, яку провели регіонали, раздмухавши зі спроби присутності 2000 грузинів на 31157 виборчих дільницях ледве не іноземне вторгнення, санкціоноване прем'єр-міністром. Крім Тимошенко, дискредитованим виявився й весь інститут міжнародних спостерігачів взагалі. Особливо в Донецьку, і особливо, перед другим, вирішальним туром виборів...
І третя – геополітична, спрямована проти діючої влади Грузії й у підтримку про-російського кандидата в Україні.
Причому, крім того, кому вигідно, цей конфлікт чітко позначив і те, на кого поставила Москва в цій президентській гонці. Міф про таємні домовленості Тимошенко й Путіна луснув. До того ж, якби вона була ставленицею Москви, то навряд чи її підтримував би Саакашвілі…
Справжній характер грузинської місії покаже другий тур. Але поки що цих грузинів різні політичні гравці використовують як хочуть. Так що, хоч грузини й лякають нас на цих плівках перекрученим статевим актом, ще не відомо, хто кого має…
«Острів»
