Політичний оглядач

Частина II

(Цей текст готувався ще 1998 року, і у вас є можливість проаналізувати, чи правильно були зроблені деякі висновки.)

Нагадаю, що в першій частині статті, завдяки тексту святого письма, а саме останньої книги Біблії і Нового Заповіту, що називається “Об’явлення Івана Богослова” (грецькою “Апокаліпсис...”), ми з вами дійшли висновку, що переважна більшість подій, зображених в цій книзі, відбувається саме в наші часи. І хоча всім відомо, що на все - воля Божа, в тому числі і на розуміння різними людьми різних подій, все ж мені дуже хочеться сподіватись, що більшість із вас дійшла саме того висновку, що найголовніші, кульмінаційні, події відбуваються саме за нашого з вами життя. Тому що тільки таке розуміння дозволить нам з вами приймати по-справжньому вірні рішення щодо своєї поведінки і щодо ставлення до тих подій, які відбуваються навколо нас, а також щодо своєї безпосередньої участі в цих подіях.

Нагадую ще раз, що я не маю права на те, щоб бути, як кажуть, “істиною в останній інстанції”, бо це - виключне право лише Всевишнього. Я лише висловлюю свою власну думку, своє власне бачення подій, що відбулись, відбуваються або можуть відбуватись в найближчому майбутньому, а також про те, що саме треба зробити, щоб це найближче майбутнє стало кращим.

Кожна доросла людина як громадянин своєї держави, як маленька часточка існуючого суспільства не може уникнупи участі в політичних подіях, що відбуваються в цьому суспільстві, хоча б уже тому, що навіть прийняття рішення про свою особисту неучасть в подіях, які називаються політичними, уже є прийняттям політичного рішення!

Я хочу поділитись з вами своїм баченням реального стану вищих щабелів влади в нашій державі.

Почну з Верховної Ради. Всім відомо, що за своїм політичним спектром склад Верховної Ради узагальнено ділять на правих, лівих і різні центри (правий центр, лівий центр і т.і.).

На справедливу думку багатьох фахівців, тільки центристи можуть якось примирити і лівих, і правих, і взагалі бути гарантами відносного спокою в державі. На мою ж думку, саме цього центру у Верховній Раді якраз майже і не існує! Звісно ж, за деякими поодинокими виключеннями.

Спробую це довести.

Які основні гасла об’єднують лівих? Це:

1) загальнодержавна власність;

2) матеріалістичне (атеїстичне) світосприйняття.

Які основні гасла об’єднують правих? Це:

1) приватна власність заради збагачення людей;

2) релігійне світосприйняття, віра у Вищу Силу (Бог, Аллах та ін.).

А які ж гасла об’єднують переважну більшість з тих, хто називає себе центристами, виходячи з їхніх реальних, відомих багатьом, здійснюваних ними вчинків? Це:

1) приватна власність заради збагачення людей;

2) матеріалістичне світосприйняття.

Справді віруюча людина ніколи не буде намагатись особистого збагачення не тільки за рахунок оточуючих їх людей, а також за рахунок держбюджету, тому що народу відомо, що за рахунок чужого нещастя свого щастя не збудуєш. До того ж, серед центристів досить багато громадян, котрим конче потрібна була депутатська недоторканість, і самі знаєте чому.

От і виходить, що, на мою думку, більшість тих, хто називає себе центристами у Верховній Раді, насправді є лівіші від лівих і правіші від правих, бо взяли на своє озброєння найгірше гасло лівих (“безбожність у всьому”) і найгірше гасло правих (“приватна власність заради збагачення”. Згадайте “Еванг.” від Матвія гл.19 вірш 23: “Ведблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!”)

Справжніх центристів у Верховній Раді - одиниці, і вони не роблять там “погоди”.

То чи може Верховна Рада такого складу приймати закони не під себе, а під простих, багаточисельних і давно вже злидарюючих грормадян? На мою думку: Н І К О Л И !

Що ж стосується претендентів на посаду Президента України, то тут я теж не бачу жодної по-справжньому віруючої в Бога людини (Господи! Як я хочу, щоб я помилився в цьому своєму висновку!). А це означає, що кого б не вибрали в жовтні 1999 року Президентом України, він буде, передусім, захищати свої власні інтереси і інтереси свого оточення і своїх “спонсорів”, а уже потім, можливо, перед наступними виборами згадає про народ, як це зробив нині діючий Президент. І навряд чи обраний в жовтні новий Президент України буде намагатись втілити в життя ті заходи або подібні до тих заходів, своїми думками про які я хочу поділитися з вами, шановні читачі.

Але спочатку згадаймо найвідомішу і найголовнішу молитву усіх християн, в якій є наступні слова: “... да прийде Царствіє Твоє, да буде воля Твоя на землі, як і на небі...” А тепер уявіть хочаб на мить, що Господь зробить з нашою з вами цивілізацією, якщо раптом здійсняться ці слова найголовнішої молитви. Та Йому не залишиться нічого іншого, крім як знищити цю цивілізацію і розпочати створювати нову!

Що ж треба зробити, щоб уникнути цієї участі, та справді підготувати людство до майбутнього “царства”, яким керуватиме на землі Господь? Про це, але дуже поступово я спробую розповісти в цій статті (частково) та моїх майбутніх статтях.

Спочатку я хочу поділитись з вами своїм баченням того, яке суспільство треба будувати, а потім - якою повинна бути економічна політика керівника і керівництва абсолютно любої держави і передусім України для того, щоб значно покращити і економічну ситуацію в країні і покращити умови життя всього народу, а не тільки окремо взятої частини цього народу.

Нинішнє керівництво нашої держави вперто намагається побудувати суспільство на зразок найрозвиненіших держав заходу, мотивуючи це тим, що “там” найкращі науково-технічні досягнення і реалізація в життя цих досягнень, а також тим, що рівень життя “у них” значно вищий за рівень життя нашого народу.

Так, ці ствердження стосовно західних країн справедливі. Але чи справді країни Заходу ідуть правильним шляхом? Адже ж і в історії колишнього Радянського Союзу були періоди більш бурхливого, ніж на Заході, розвитку економіки! До того ж, на територіях тих держав в 20-му столітті не було (наприклад, в США) або майже не було таких масштабних руйнівних військових дій, які відбувались в Східній Європі. Виняток складають ФРН та Японія, але економіка цих держав, а особливо Німеччини, отримала значні інвестиції від розвинених капіталістичних держав.

І треба не забувати про те, що, незважаючи на численні позитивні релігійні явища в країнах Заходу, все ж значно частіше проявляються підтвердження того, що більш популярним і більш бажаним для багатьох громадян західних країн є інший “бог” - гроші! Причому, чим більше громадянин має цих “зелененьких” або іншої вільно конвертованої валюти, тим краще цей громадянин себе почуває. І чим багатшою з точки зору грошей стає людина, тим більший престиж і вплив вона має в суспільстві Заходу, тим більш поважною особою стає.

А що ви, шановні слухачі, чули про багатих духовно людей Заходу? Особисто я згадую чомусь лише факти не дуже чисельної гуманітарної допомоги потерпілим від стихійних і військових лих народам, причому здебільшого ці факти більше схожі на політичні акції, а не на загальногромадянський прояв співчуття до потерпілих. А також згадую телетрансляції і окремі репортажі найбільш грандіозних і масових подій в церковному житті тих країн, наприклад, відеотрансляції найважливіших літургій року з Ватикану тощо.

Можливо, Господь Бог частково забрав мою пам’ять, через що я більше не пам’ятаю інших проявів багатої, високої духовності Заходу (якщо не брати до уваги деякі персонажі окремих художніх кінофільмів). Якщо я не помиляюсь, то майже загальнолюдський спосіб життя на Заході спрямований на постійні пошуки збагачення, причому все більшого збагачення, аж поки людина не стає найбагатшою, якщо їй в цьому поталанить. А що далі?

А далі в котрий раз нагадую вам відомі слова Ісуса: “Ведблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!” (“Євангеліє” від Матвія гл.19 вірш 23).

То чи тим шляхом розвивається шанований усім світом Захід?

Інший полярний з точки зору розвитку людства шлях яскраво продемонстрував Радянський Роюз за сценарієм і режисурою соціалістів-комуністів, а точніше - безбожників, які, відкидаючи усі інші форми прояву життя, крім земного фізичного, відкидаючи доведену вже можливість існування душі поза фізичним тілом, не боячись Бога і всіх можливих для себе наслідків, жили (а деякі з них і досі живуть) лише сьогоднішнім днем, створюючи умови різних благ лише для себе і свого оточення, якщо не виходить для всіх, і не нехтуючи навіть найбруднішими засобами задля досягнення особистих цілей. Якщо людина не відчуває або не хоче відчувати над собою Вищої Сили, яка може згодом покарать за гріхи, то така людина, знаходячись при владі, може накоїти дуже багато лиха іншим людям, що наглядно продемонстрували компартійні керівники колишнього СРСР.

Де ж знаходиться правильний шлях розвитку людства?

На моє переконання, він знаходиться якраз посередині між наведеними вище!

Якось в відеорепортажі про перші відвідини Михайлом Горбачовим як керівником СРСР Ізраїлю я почув, як з його уст злетіла приблизно така фраза: “Я радий ступити на землю, на якій народився перший комуніст”. Особисто я подумав, що Горбачов має на увазі ні кого іншого як Ісуса! І моєму обуренню, здається, не було меж! Бо назвати першим комуністом Того, Кого самі комуністи заперечували як саму реальність, віруючих в Якого і священників просто таки фізично знищували! Але, згадавши все ті ж відомі слова Ісуса про верблюда, багатія і Царство Боже, я дійшов висновку, що свідомо чи несвідомо але Михайло Горбачов був, на мій погляд, дуже близький до істини!

Проте, спочатку подивимось, якими словами описане життя в Царстві Божому: "І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і смерти не буде вже, ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде,.." (гл.21 вірш 4)."Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка"..."І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре!"(гл.7 вірші 16, 17).

А ще сказано про те, що мешканці Царства Божого, будуть займатись улюбленими справами.

А усе це вам нічого не нагадує? Тоді я допоможу: "від кожного - за здібностями його і кожному - за потребами його"!

На моє переконання, однією з найбільших трагедій людства є те, що будувати щось на зразок Божого Царства на землі в 20-му столітті розпочали саме безбожники, чим і дискридитували чудову ідею побудови суспільства.

Спрощено і більш зрозуміло врешті-решт для читачів можна сказати, що перспективне майбутнє за суспільством приблизно(!) відомому сьогодні всім соціалістично-комуністичного напрямку розвитку, але (і це - найголовніше!) під керівництвом справді високодуховних, люблячих інших як самого себе керівників, тобто під керівництвом людей по-справжньому віруючих в Бога як в того, хто справді може покарать їх за їхні земні гріхи.

Ще більш спрощено: соціалізм і комунізм, але без соціалістів і комуністів як людей бездуховних, що живуть лише днем сьогоднішнім.

І не важливо, чи це буде президентська республіка, чи парламентсько-президентська республіка, чи монархія без права успадкування якимось нащадком, чи щось інше. Це може згодом вибрати весь народ загальним голосуванням. Особисто мені подобається одна з форм монархії, тому що в цьому випадку більше шансів для проявлення, можливо, кращих рис приватної власності, а саме: справжній господар ніколи не буде красти сам у себе, а особливо в державних масштабах (згадайте деяких відомих керівників в нашій державі). Найголовніше - щоб керівниками були справді віруючі в Бога, чесні і високоосвічені люди. Тобто вся проблема - в правильному вихованні людей і в правильному виборі справді потрібного чи потрібних чесних керівників.

Як всі розуміють, неможливо перевести на повне державне утримання усіх громадян одночасно. Та це, на мою думку, не є обов’язковим. Хоча б тому, що в любому суспільстві є працьовиті, хазяйновиті люди, а є люди, які не вміють добре хазяйнувати, є і ледарі. Навряд чи доцільно останніх переводити на державне утримання в першу чергу.

До того ж кожна молода людина повинна мати можливість вільного вибору своєї майбутньої діяльності, а тому на початковому дорослому етапі свого життя кожна людина повинна мати якусь приватну власність, з розпорядження якою вона мала б можливість розпочати свою діяльність не за рахунок держави, а за власний рахунок [це матиме дуже велике значення для розвитку у людей відповідальності за прийняття рішень, чого, як правило, не буває при маніпулюванні державною (тобто чужою) власністю!]. У випадку успішного розвитку власної справи і при виконанні певних умов з певного етапу громадянин переходить на повне державне утримання. З цього ж моменту держава може при необхідності створювати для даного підприємства якісь додаткові особливі умови (наприклад, пільгове державне кредитування тощо). При бажанні цей же громадянин може створювати й їнші підприємства.

Звісно, що пререхід до такого шляху розвитку миттєво просто неможливий. І своїм баченням необхідних обов’язкових заходів на цьому шляху я хочу поділитись з вами далі.

Ще раз хочу звернути вашу увагу на важливість вибору керівником держави саме людину чесну і обов’язково віруючу в Бога. Тому що тільки така людина зможе знайти в собі сили і сміливість втілити в життя деякі дуже суттєві і важливі, на мою думку, рішення.

Наприклад, в нинішніх умовах, в яких знаходиться Україна, (кінець 90-х років 20 століття) цей перехід до вірного, на мій погляд, шляху розвитку суспільства можна було б здійснити за кілька років за умови виконання наступних дій:

1. Повинен бути обраний один керівник (президент держави) прямим голосуванням. Причому обраний він буде вважатись лише у випадку, якщо за нього проголосує більше 75% -тів від загального списку виборців (щоб були підкреслені його повноваження) і лише на один-єдиний термін без права в будь-який спосіб продовжити термін свого президентства і без права в наступні 3-5 років після президентства займати будь-які державні пости (це ж повинно стосуватись і його найближчих родичів).

На цьому етапі протягом перших 3-5 місяців, користуючись отриманними від виборців повноваженнями, президент повинен видати обмежену кількість указів конституційної сили:

1) з метою припинення зловживань в державних масштабах - указ про скасування усіх депутатських недоторканостей на термін перебування його на посту президента;

2) з метою недопущення законотворчого хаосу в державі та з метою збереження конституційності подальшого життя в державі - указ про тимчасове призупинення повноважень Верховної Ради на термін не більше 3 років при гарантії збереження тільки на цей термін депутатської недоторканості стосовно арештів і затримань депутатів (за винятком випадків, коли вина депутата буде доведена судом, а також з забороною виїзду за кордон при відкритті кримінальних справ проти депутатів).

Після закінчення терміну призупинення повноважень Верховна Рада повинна допрацювати весь термін, який залишався їй до призупинення повноважень;

3) з метою часткового повернення на Україну вивезених грошей і оживлення економіки - указ про обов'язкові представлення фізичними особами-громадянами України протягом 1 (одного) місяця відповідним податковим органам декларацій про суми грошових цінностей, що знаходяться в закордонних банках і належать громадянам України або юридичним особам-резидентам України. Протягом наступних 2 (двох) місяців 50% цих сум громадяни України і юридичні особи повинні повернути для зберігання в фінансові установи на території України або внести у вигляді інвестицій в підприємства-резиденти на території України. Всі без винятку фізичні особи-громадяни України, а також керівники і засновники юридичних осіб, які ухиляться від виконання цього указу автоматично повинні бути позбавлені українського громадянства незалежно від їхніх колишніх заслуг або знаходження на високій державній посаді;

4) з метою реанімації і розвитку економіки на перехідному етапі - указ про встановлення для всіх виробничих підприємств податку в розмірі 3-5% від реалізації (відвантаження) продукції, а для торгівельних підприємств - в розмірі 5-7% від товорообігу (навряд чи зараз казна України в кінцевому пісумку отримує більше!);

5) дуже важливо, щоб з метою зацікавлення засновників підприємств (фізичних осіб) в збільшенні обсягів вироблення і реалізації якісної і корисної продукції - указ про переведення за певних умов [обсягів реалізації хоча б одним їхнім підприємством корисної для народного господарства і для громядян продукції (за умови виплати працівникам підприємства заробітної плати, вищої, ніж по галузі) тощо] на повне державне забезпечення, для реалізації чого повинна бути створена постійнодіюча державна комісія. При зниженні обсягів реалізації підприємствами нижче певних меж (або невиконанні інших обов’язкових умов) за результатами звітного періоду їх засновники знімаються з повного державного забезпечення з поверненням усіх колишніх матеріальних благ, а в разі неможливості повернення (зносу тощо) - рівноцінних тим, що були до державного забезпечення;

6) з метою створення законодавчої бази для суспільного і політико-економічного життя зібрати на термін до 3 місяців з правами знаходження у відрядженні тимчасову групу кращих на думку президента науковців і практиків держави для створення взаємоузгодженого пакета указів стосовно майбутнього політико-економічного життя і обороноздатності в державі на перехідний період. Бажано, щоб загальна кількість цих указів в пакеті не перевищувала 30 указів. Ця група до остаточного створення і повного узгодження між собою всіх проектів указів повинна працювати у повній ізоляції з метою недопущення витоку інформації і подальшого використання її окремими організаціями і громадянами в корисливих цілях. Але повинні бути створені всі умови для отримання членами цієї групи любої інформації і умови для плідної роботи цієї групи..

Після розробки цією групою пакету конституційних указів Президент повинен його оприлюднити і розпустити створену тимчасову групу. Повну відповідальність за укази повинен нести Президент.

2. За рік до закінчення терміну повноважень діючого Президента повинен бути проведений референдум, на якому громадяни України повинні більшістю голосів вільно обрати ту політичну форму існування держави (монархія, князівство, республіка тощо), яка, надумку громадян, найбільше імпонує ментальності громадян України і найбільше гарантувала б відомі і необхідні для всіх права і свободи.

Шановні читачі! Все це та багато іншого є, на мою думку, необхідними речами на попередньому, перехідному етапі на шляху до справедливого суспільства, проте суспільства, яке б враховувало необхідність узгодження практично нескінченних потреб звичайної людини з обмеженістю існуючих земних ресурсів. Можна продовжувати перелік необхідних умов, указів та інше. Але усе, з чим ви зараз ознайомилися, може назавжди залишитись лише тільки звуком, якщо ми з вами оберемо президента-безбожника.

Тому я закликаю вас: будьте дуже обережними і уважними при виборі кандидатури майбутнього Президента України. Від цього, можливо, залежатиме ваша доля і доля ваших дітей, онуків та правнуків.

В закінченні цієї статті прошу в Господа дати мир вашому дому, всім вам і дітям вашим - міцного здоров’я, а нам всім - мудрості і зваженості! Усього вам найкращого!